АГРОЕКОЛОГІЯ

Агроекологія - це ведення фермерського господарства методами, які забезпечують не тільки виробництво здорової продукції, а й оздоровлення планети. Хайфер визначає агроекологію як сільськогосподарське виробництво, доцільне з точки зору соціального та культурного розвитку, а також з міркувань економіки, політики та екології. Це реалізується шляхом економного використання природних ресурсів для виробництва харчової та інших видів продукції, покращення навколишнього середовища та забезпечення цілісності екосистем, що сприяє збереженню біосфери. Агроекологія є одним з ключових принципів місії Хайфер, яка полягає у сприянні формуванню громад, які вважають збереження екології Землі своїм покликанням. Комбінуючи елементи екології (збереження природних ресурсів) та методи сталого розвитку сільського господарства, шляхом збалансованого використання тварин та рослин для забезпечення потреб як людини так і природи МБФ „ХПІ” допомагає бідним здобути впевненість в своїх силах. Ось деякі ключові елементи агроекології МБФ „ХПІ”:

• Технології сталого господарювання, що сприяють поповненню природних ресурсів землі (використання натуральних добрив для покращення ґрунтів; створення терас на фермерських угіддях, які знаходяться на схилах для запобігання ерозії ґрунтів, і т.д.);

• Технології покращення врожаїв, які не потребують капіталомістких інновацій;

• Інтегроване сільське господарство, яке передбачає співіснування рослин та тварин для покращення якості один одного. Тварини виробляють органічні добрива, які використовуються для підживлення ґрунтів для кращого росту рослин; а рослини, які не використовуються людьми для споживання, застосовуються як корм для тварин замість зернових, які вживаються для харчування людей.

• Розвиток біологічної різноманітності шляхом вирощування місцевих сортів рослин, сприяє збереженню місцевої екосистеми, запобігає екологічним та економічним витратам при використанні генетично модифікованих видів.

• Покращення якості води та ґрунтів шляхом захисту джерел води, моніторингу її якості та запобігання ерозії ґрунтів;

• Використання біогазу, як альтернативи деревини;

• Лісозасадження територій, що призводить до покращення якості води та повітря, оздоровлення місцевих екосистем.

Один фермер не спроможній змінити екологічну ситуацію на поверхні Землі, але Хайфер прагне досягти цього через сільські громади в Україні. У довгостроковій перспективі, сталий розвиток сільського господарства має призвести до:

• Задоволення потреб у продуктах харчування, кормах, паливі та фармацевтичних препаратах;

• Покращення стану навколишнього середовища та бази природних ресурсів, від яких залежить економіка сільськогосподарських регіонів;

• Більш ефективного застосування природних ресурсів та ресурсів, що не відновлюються;

• Інтеграції природних біоциклів та механізмів контролю;

• Підтримки економічної життєздатності фермерських господарств та родин;

• Підвищення рівня життя фермерів, суспільства, споживачів сільськогосподарських товарів.